КУЛЬТУРА - ДУША НАРОДУ
   Говорячи про культуру, можемо сміливо твердити, що культурно- просвітницька робота тісно пов'язана з освітою, де педагогічний ко­лектив не байдужий до села, де він працює, - там спільна робота з культ­освітніми працівниками має добрі наслідки у всіх сферах життя, бо наявність грамотних людей і їх активність у громадській роботі сприяє більш цивілізованому, розумінню суспільного життя, гарно впливає на культу­ру побуту, санітарно-гігієнічну культуру, на спілкування між людьми. 
  Досвід показує, що чим більше школа пов'язана з культосвітньою роботою, тим більший авторитет школи на селі. 
  Характерною особливістю культурного розвитку Кузьмина є потяг до мистецтва співу. Кузьминці співали на весіллі, хрещенні дити­ни, церковних святах, на богослужіннях, про­водах в армію та ін. Як засвідчує "Шкільна хро­ніка", в школі в минулому працював учнівсь­кий хор, проводилися концерти, присвячені різним історичним чи релігій­ним святам. Організаторами таких заходів були вчителі та церковні слу­жителі. Багато пісень того часу живе і сьогодні. Проте за часів угорсько­го панування культурно-освітні заходи не проводилися (1939-1944 рр.). 

           
             Зав. клубу Ганна Стасьо                                                  Завідуюча клубу   Ганна Стасьо
         Зав. бібліотекою Ганна Бежинець                                                          1958 рік

   Література розповсюджувалась централізованим шля­хом. Керував бібліотекою Грицище Михайло Федорович, а завідуючим клубом був Бежинець Андрій Андрійович, які мали початкову освіту. Але за період їх роботи художня самодіяльність не розвивалась. При­чиною такого становища було те, що в селі переважна більшість молодих людей мали початкову освіту; а в школі в той час працювали тільки два вчителі - Юрко Мікловцік, Юрко Куруцик, які особливої активності у на­лагодженні культурно-освітньої роботи не виявляли. 
  Тільки з призначенням на роботу зав. сільським клубом Семена Стерчо, а пізніше Ганни Федорівни Кіштулинець та зав. бібліотекою Ганни Юріївни Бежинець культосвітня робота значно пожвавилася.

Було організовано пересувне кіно, а пізніше — стаціонарне, почали відбува­тися вечори відпочинку, урочисті вечори до державних свят, вечори дозвілля молоді, проводи в армію, прославлення трудових династій тощо. В селі охоче займались спортом, особливо популярним був фут­бол. За ініціативи молоді було облаштовано футбольне поле, де відбу­валися змагання футбольних команд на першість Мукачівського райо­ну. Кузьминська футбольна команда у 1956 році стала переможцем се­ред футбольних команд району.
   Незважаючи на економічно слабкий стан колгоспу "Свобода", тодішній голова господарства Василь Лугош поставив на загальних збо­рах колгоспників питання про придбання для футбольної команди фут­больної форми, воротарських сіток та м'ячів за рахунок колгоспу, за що проголосували всі присутні на збо­рах. Футбольна команда «Колгоспник» с.Кузьмино володар кубка Мукачівського району. 

                              

Справа наліво: В.Куничка. З.ГІанкович, З.Жофчак, А.Курак. В.Лугош, С.Лейнард, І.Жофчак, І.Повхан, М.Хаща, І.Панкович, О.Мужикаш. 1956 р. 

     З 1960 року особливого розвитку набула культосвітня робота. Однією з причин, яка сприятливо вплинула на розвиток культосвітньої робо­ти, стало зміцнення педагогічних кадрів у школі. Очолив шко­лу молодий спеці­аліст, який демобілі­зувався з рядів армії, Дуран Михайло Іва­нович, а педколектив поповнився молоди­ми вчителями. Серед них Палюх Олексан­дра Юріївна, яка за­ кінчила на той час музичний відділ Мукачівського педучилища. Вона проявила активність не тільки в створенні учнівського хору. Невдовзі почав працювати вокальний жіночий ансамбль, який славився не тільки в районі, але і в області. Виступ цього ансамблю мав символічну назву "Доярочка''. Пізніше утворився і сільський хор. У ці роки активними учасниками культосвітньої роботи були вчителі: Голиш Тетяна Михай­лівна. Федорко Ганна Іванівна, Стегней Ірина Іванівна, Стегней Тетяна Ми­хайлівна, Кіштулинець Павлина Василівна, Левкулич Василь Михайлович, Дуран Марія Іванівна, Русин Степан Іванович, Васильєва Віра Петрівна, Стерчо Михайло Андрійович.

                          
                                   Сільський хор с.Кузьмино. 

                         

                             
  Великою популярністю користувався драматичний гурток. Прекрасними амато­рами сцени показали себе не тільки вчителі та культосвітні працівни­ки, але й працівники сільського господарства. Особливу активність у драматичному гуртку проявляли Лугош Василь Юрійович, Кіштулинець Михайло Андрійович, Стасьо Василь Федорович, Стасьо Ган­на Федорівна, Прокопець Ганна Юріївна, Стерчо Михайло Андрійо­вич, Куничка Василь Петрович, Стерчо Марія Василівна, Палюх Олек­сандра Юріївна, Бабинець Іван Васильович, Підлісний Іван Якович, Майборода Володимир, Бабинець Розалія Іванівна, Кіштулинець Павлина Василівна, Пагіря Марія Матвіївна, Данильчик Ірина Михайлівна. 
    Завдяки ентузіазму активістів села у 1965 році в Кучавському лісі, на галявині, була побудована естрадна сцена, яка і нині діє. Кому зараз сорок-п'ятдесят, той пам'ятає цей куточок дозвілля не тільки для кузьминців. але й для мешканців навколишніх сіл.
Щосуботи і щонеділі ліс наповнювався музикою, піснями. Часто ставили і п'єси. 
   Варто нагадати, що вся ця робота проводилася безкоштовно. Акти­вісти художньої самодіяльності вважали за велику честь виступати пе­ред людьми. Хотілось би вірити, що такі риси патріотизму поступово закріплялися і в серцях підростаючого покоління. 
   За всі ці роки, за весь час існування цього амфітеатру не було жод­ного випадку нечемної поведінки. 
   Хоча сільський клуб довгий час знаходився у Лейбовій хаті, він по- справжньому використовувався для культосвітньої роботи. Тут щотиж­ня читалися лекції, проводилися бесіди, відбувалися концерти. Довгий час ішла розмова про будівництво сільського клубу. В сімдесяті роки приміщення клубу було побудовано. Там розмістилися сільський клуб та бібліотека. 
   Проте культосвітня робота у 90-х роках поступово зане­падала. Дев'яності роки XX століття пройшли під похилою площиною згортання і занепаду всієї культосвітньої роботи. Художня самодіяльність залишилась тільки в школі, а в основному концерти проводяться у шкільному приміщенні. 
  Сподіваємося, що в селі відродяться минулі традиції, відновиться виховна робота з людьми, яка так потрібна для налагодження культур­ного відпочинку, а також встановлення щирих взаємин між жителями села.

                              
                                         Амфітеатр. Кінець 60-х років.