ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ - СІЛЬСЬКА ЦЕРКВА - Каталог статей

                    Споконвіку церква була і залишається не тільки окрасою, але й невід'ємною ознакою села, його духовності і культури. Недарма у народі кажуть: "Село без церкви - не село". У сиву давнину церкви будувались на видному місці, на пагорбах.
    Перші згадки про церкву в селі Кузьмино маємо із року 1692.
                  А ось що пише Тиводар Легоцький: "Село вже у 18 ст. мало церковну громаду. Згідно з переписом 1778 року до села належали Кучава з дерев'яною церквою, Шкуратівці, Гайдош і Медведівці, де також була малих розмірів дерев'яна церква. Пізніше село довгий час було без священика і тому в 1797 році місцеве самоврядування вирішило, щоб з парохії с.Кальник організувати нову громаду в с.Кузьмино, яку дочасно буде обслуговувати Кальницький священик.
     Було тоді у Кузьмині 271, а в Кучаві 131 житель. У зв'язку з цією реорганізацією був призначений сюди старший священик Керестеш Петро, в 1816 р. Черські Іван, в 1822 - Керестеш Петро, в 1828 - Варга Олексій, з 1835 по 1849 рік Кузьмино обслуговував Кальницький священик, як філіальну парохію.
      В 1849 році знов була утворена тут парохія з священиком Даниловичем Йосифом, який проживав у досить зручному дерев'яному будинку. Після нього а 1871 році сюди переселився на його місце Слук Андрій, в 1885 році - Петрик Євген, в 1892 році - Даніснович Стефан, який вже тепер проживає в зручному кам'яному будинку.
      Новозбудована і присвячена св.Василію Великому церква збудована з твердого (кам'яного) матеріалу, а місце старої дерев'яної церкви на цвинтарі знаменує великий олтарний камінь.
      Метрики ведуться від 1827 року. Додаткова зарплата священика 251 форинт і 35 крайцерів, яка переведена до Мукачівського податкового уряду, як інші подібні конгруї(конгруа- святенницькі треби). Кількість вірників 230, а у філії Кучава 120, де є дерев'яна церква св.Архангела Михаїла".

   Будівництво Церкви проводилося в 1847-1856 роках. На той час у селі було 72 двори та 362 вірники.
         У 1926 -28 рр. церкву було реставровано. Розпис зробив художник із Мукачева Мешко. Продавши ліс, село розрахувалось за виконану роботу.
         Кузьмино - конфесійно безконфліктне село, а церковну громаду споконвіку єднало греко-католицьке віровизнання.
        У повоєнні роки греко-католицизм спіткали важкі випробування, заборони і знущання з боку більшовицького віропогромного режиму.
        Після 1946 року, з метою знищення греко-католицької церкви, повсюдно насаджувались віровідступництво та безбожництво. Щоб створити перед світом видимість невтручання держави у справи церковних громад, сталінська атеїстична система під багнетами енкаведистів у березні 1946 року організувала і силою змусила львівських священиків провести "собор", на якому заздалегідь було підготовлено і зачитано документ про те, що греко-католицької церкви більше не існує, а всі церковні громади з їх майном переходять у підпорядкування Московського патріархату.
       128 греко-католицьких священиків, які не дали згоди про перехід в московське православ'я, були репресовані і заслані на каторжні роботи в табори ГУЛАГу.
       В 1946-1949 рр. переслідування греко-католицької церкви не обминули і Кузьминську релігійну громаду. Священиком в селі був о. Іван Кость. За те, що не зрікся віри батьків, він був арештований енкаведистами, але, будучи родом із Пряшівщини і громадянином Словаччини та маючи оформлені документи на виїзд, виїхав з дозволу НКВС у Чехословаччину 1948 р.
        Після Львівського ''собору" було ліквідовано і Ужгородську греко-католицьку духовну семінарію.
        З 1949 до 1991 рр. греко-католицька церква існувала в підпіллі.