КУЗЬМИНО В ПОВОЄННІ РОКИ

    26 жовтня 1944 року Кузьмино було звільнено від фашистських за­гарбників. Жителі села гостинно і радісно зустріли бійців Червоної Армії, як визволителів. Вже на другий-третій день після визволення політвідділи Червоної Армії почали встановлювати нові порядки. 28 жовтня було "обрано" (призначено політвідділом) сільський народ­ний комітет у складі:
-   Лучин Гриць - член комуністичної партії Чехословацької Респуб­ліки, голова, ^
-   Кіштулинець Федір - безпартійний, заступник голови.
Члени:
-  Пазуханич Михайло, -  Прокопець Іван, - Свида Петро,  - Федака Іван, - Янцо Василь.

      Після визволення села розпочався рух за возз'єднання Закарпаття з Україною, проводився збір підписів селян.
На першому з'їзді Народних Комітетів Закарпатської України, який відбувся 26 листопада 1944 року в місті Мукачево, на якому був прий­нятий Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Україною, делегатами від селян села Кузьмино стали Куруцик Юрко - управитель школи та Лучин Гриць - голова СНК.
         Навесні 1945 року у селі було обрано земельну громаду, яка займа­лась наділом землі малоземельним селянам, сім'ям добровольців Чер­воної Армії та сім'ям учасників Чехословацького корпусу. Першими були поділені землі євреїв, яких у квітні 1944 року депортували в кон­центраційні табори. А пізніше - землі, що належали церкві.

      Першим головою земельної громади було обрано Стерча Василя, а після нього - Логойду Івана. У функції земельної громади входило розгляд заяв громадян та виділення земельних ділянок.

     З жовтня 1944 року в різні періоди Кузьминську сільську раду очо­лювали: Лучин Гриць, Пазуханич Михайло, Прокопець Іван,   Бежинець Андрій, Газуда Степан, Іваньо Юрко, Свида Петро, Куничка Василь, Скучка Олена, Лугош Василь, Логойда Михайло, Янцо Василь, Стерчо Михайло, Кіштулинець Степан. З березня 1975 року Кузьмино входить до складу Кальницької сільської ради.

    Недовго селяни раділи земельним наділам, бо вже з 1947 року на всю потужність запрацювала агітаційно-пропагандистська машина по організації колгоспів. З боку властей проводився шалений тиск на селя­нина, виявляючи недовіру до більш-менш заможного та середняка.

    Щоб залякати селян, влада у кожному селі видумувала куркулів. В селі Кузьмино господаря Логойду Юрка, який не використовував най­маної праці у своєму господарстві, а все обробляв зі своєю сім'єю, яка складалася з 10 чоловік (8 дітей), зарахували до куркулів. Спочатку на нього накладали великі грошові податки, держпозики, державні поставки сільськогосподарської продукції, а потім конфіскували все майно. Прав­да, до Сибіру сім'ю не вивезли.

У грудні 1948 року в селі створено колгосп під назвою "Свобода". Першим головою колгоспу був обраний Кіштулинець Андрій, роботою якого окружне керівництво не було задоволено, а тому в 1950 році ок­ружком направив на посаду голови колгоспу із села Кайданова малогра­мотного комуніста Ковача Дмитра, який ледве вмів підписатися.                                                                   
                                                                                                               
        Заготівля каменю для будівництва дороги в с. Кузьмино. 1959р.
 
    В різний період головами колгоспу були: Філіповський Олександр, Свида Петро, Феделеш Василь, Русин Дмитро, Лугош Василь.
   Усуспільнено було все: земля, тяглова робоча сила, воли, коні, сільськогосподарський реманент, вози, плуги, борони, кінні культива­тори, обприскувачі виноградників та інше, що було власністю селян. Хто не вступив до колгоспу, відтинали землю під хату до порога.
   Серед таких селян, що не вступили до колгоспу в с.Кузьмині, було чотири сім'ї: брати Лугош Юрко, Лугош Михайло та Лучин Федір, Лу­чин Юрко. Тиск на селянина щодо вступу до колгоспу продовжувався. Половина селян ще в 1949 році навесні до колгоспу не вступила. На них було накладено великі держпоставки зерна, а весною їх землі були відібрані в колгоспи. Вони навесні вже не сіяли ярі культури, залишили­ся ні з чим і до кінця року вступили до колгоспу.
   Праця в колгоспі була важкою і низькооплачуваною, за відпрацьо­ваний день бригадир записував "трудодень". Кожен колгоспник протя­гом року зобов'язаний відробити 150, а колгоспниця 120 трудоднів.

   Розрахунки по оплаті колгоспників проводились в кінці року, коли в колгоспі розраховувались з державою, як грошима, так і натуропла­тою, і тоді решту ділили на трудодні, це була мізерна оплата. Крім того, на колгоспника накладались грошові податки, податок на нежонатих і бездітні сім'ї в сумі 150 крб. На рік вводились сільгоспподаток за присадибну ділянку та примусові позики.

                                                                                                                
        Будівництво дороги в с. Кузьмино, 1959р.
 
   Характерний приклад: коли фінагент Мошкович Гершко з агітато­рами прийшли до одного цигана брати позичку, то він відповів: "Боже, то вже така наша бідна держава, що позичає гроші у бідного цигана?"
   Податки були нестерпні. Кожне колгоспне дворогосподарство об­кладалось натуроплатою державі при наявності корови - 12 літрів мо­лока, 15 кг м'яса, 60 шт. яєць, при наявності кози - 1 шт. шкіри. Так жилося колгоспникам за 11 років існування колгоспу.

  За рішенням бюро Закарпатського обкому компартії перший сек­ретар обкому Юрій Ільницький виступив із закликом: "Перетворимо Закарпаття в край квітучих садів і виноградників". У березні 1960 року на Закарпатті утворюється ряд радгоспів садівничо-виноградарського профілю. До цього було обстежено науковцями ґрунти і зони для роз­міщення на них садів та виноградників.

    Одним із таких радгоспів у передгірській зоні Мукачівського райо­ну був створений винсадорадгосп "Кальницький", який об'єднав два кол­госпи "Дружба" та "Свобода", до них входили села Кальник, Медведівці, Шкуратівці, Р.Кучава та Кузьмино.

За рахунок державного фінансування протягом п'яти років на кузьминських полях було закладено 70 гектарів технічних та столових сортів виноградників (леанка, рислінг італійський, рислінг райський, мюллер тургац, трамінер рожевий, каберне, фурмінт, шасла, перлина Сабо та ін).

 У Кузьминському відділку було утворено три садівничо-виноградні бригади та бригада по вирощенню власних виноградних саджанців, яка вирощувала щороку 1-2 млн. саджанців, які продавали й іншим госпо­дарствам області і України.

    В різний період керували відділом та бригадами: Русин Дмитро, Логойда Михайло, Лугош Василь, Євич Андрій, Куничка Василь, Газуда Михайло, Сулима Ганна. Останні двоє за високі показники були відзна­чені високими урядовими нагородами. Крім виноградарства, вирощу­вали зернові, кормові та овочеві культури. Утримували велику рогату худобу. Все це давало великі прибутки радгоспу та достатньо високі за­робітки працівникам.

     Радгосп мав можливість виділити кошти на соціально-культурне бу­дівництво шкіл, дитсадків, клубів, доріг, водогонів. З 1960 до 1990 рр. в с.Кузьмино було побудовано 7 км доріг з чорним покриттям Р.Кучава-Кузьмино-Кальник, водогін, споруджено новий великий адмінбудинок, де розмістились контора радгоспу, сільський клуб, бібліотека, відкрито автобусне сполучення Мукачево-Кузьмино.