На території села в даний час є два цвинтарі, де хоронять покійників християнського віросповідання. Найбільш давнє старе кладовище зна­ходиться в урочищі Борсучини. На цьому цвинтарі захоронено близько 50 покійників, які померли в 1875 році під час епідемії холери. Тепер на цьому кладовищі хоронять осіб, що наклали на себе руки.

1950 року при збільшенні площ при закладенні виноградника в уро­чищі Тин було знайдено місце першої церкви. Фундамент, а поруч з ним дубові хрести свідчать, що на цьому місці був цвинтар.

Тепер діюче кладовище знаходиться поряд з церквою, добре впо­рядковане, доглянуте. Тут щороку в день пам'яті (1 листопада та в не­ділю Фтомову) відслужується загальний парастас. На цьому цвинтарі захоронені перші півцеучителі: Михайло Переш (Павук) та Василь Лізак, на могилах яких є давні хрести-пам'ятники.

У 50-х роках минулого століття Бежинець Георгій, що проживає у США, поставив пам'ятник своєму дідові з написом "Памятник Йвану Бежинец 1843-1924. Мир праху Твоєму. Добрую пам'ять о Тебе в своем сердце хранит внук из Америки, ветеран борьбьі за Свободу. Дар. Георгий Бежинец".

Близька родичка сім'ї Бежинець, Тимко Анна 1911 року народжен­ня, розповіла, що Георгій Бежинець і його сестра Марія в 1939 році емігрували в Сполучені Штати Америки, Георгій, маючи гімназійну освіту, закінчив греко-католицьку духовну семінарію, рукоположений в сан священика.

В урочищі 'Біля пралі" знаходиться старе недіюче єврейське кла­довище. Після квітня 1944 року, коли із села були депортовані всі євреї, захоронення на цьому цвинтарі не проводяться. Тут збереглося декіль­ка десятків надмогильників. Часто на цвинтар із-за кордону приїжджа­ють родичі померлих, щоб віддати їм шану На їхнє прохання і кошти довгий час впорядкуванням цвинтаря займався Плеша Петро.