КУЗЬМИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ
(Відкрита у вересні 1914 року. Припинила існування у вересні 2015 року)
Сучасний вигляд школи 2015 рік (28/05/2015)
Вивчаючи історичний розвиток школи та освіти у Кузьмині, переконуємося, що народна школа тут не так легко закріплювалася, вона не мала повної національної свободи, через що була приречена на відставання.
Із архівних документів бачимо, що в селі своїх педагогічних кадрів в минулому не було. Переважна більшість селян на кінець XIX століття була неписьменною, про що довідуємося із шкільної хроніки.
Звідси дізнаємося також, що Кузьминська державна народна школа була заснована 1902 року. На той час завідував нею Михайло Павук.
Навчання проходило у пристосованому приміщенні, яке орендували в єврея Сахена. Кімната була невеликого розміру, маленькі віконця, без дерев'яної підлоги.
Спочатку у цій школі працював один Михайло Павук, але число учнів з кожним роком збільшувалось, тому через рік був направлений в школу ще один учитель - Сарко, який працював до 1908 року. Умови для учителів були нелегкі: відсутність квартири та інших побутових умов.
Михайло Павук був не тільки хороший вчитель, але й активний громадський діяч, прекрасний господар і садівник. Він навчав жителів села веденню садівництва, брав активну участь у громадському житті села, мав великий авторитет серед людей. Завдяки його активності у 1914 році було завершено будівництво типової школи. Цей корпус і нині є центральним корпусом Кузьминської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Крім класів, у цьому корпусі була побудована і квартира для вчителя.
Трагічний випадок, який стався з Михайлом Павуком 30 жовтня 1918 року, обірвав життя цього авторитетного вчителя. За розповідями селян, це сталося по дорозі із Мукачева, коли Павук їхав з односельцем Станком Михайлом на возі. Павук був мисливцем, рушниця знаходилась у його руках і випадково вистрілила в голову. Смерть настала миттєво.
Декілька років перед цією трагедією Павук під впливом мадяризації змінив своє прізвище на Переш. Похований біля церкви в селі Кузьмино, і жителі села до сьогодні згадують його як організатора шкільництва у селі. Через рік померла його дружина Юліанна Шестай, залишивши трьох дітей сиротами.
Після смерті Михайла Павука школу очолив Василь Бура. Працював він недовго і був звільнений з посади через те, що не володів ні українською, ні російською мовами.
На початку 20-х років минулого століття відчувалася гостра потреба в педагогічних кадрах.
У 1921-1922 н.р. в школі працювали вчителі: Василь Лізак, Ольга Ромжа, Олександр Іванчо, Елизавета Слук. Така плинність кадрів негативно вплинула на виховання і навчання дітей.
В 1923 році Елизавету Слук переведено в с. Кибляри Ужгородського району, а на її місце призначено Ганну Гарайду, яка працювала лише рік.
В 1925 році управителем школи було назначено Ервіна Марковича. В школі навчалося 80 учнів, а в допоміжній - 52 учні.
Школа, 1932-1933 навч. рік.
Зліва направо стоять: Марія Туряниця, Ганна Газуда, Марія Молнар, Марія Тинта, Олена Стерчо, Павлина Попович, Варвара Касинець, Марія Касинець, Ганна Свида,Михайло Логойда, Іван Петрусь, Іван Мазютинець, Іван Бушела. Сидять у центрі вчителі: Ірина Петенько, Ігнат Зельманович. Сидять учні: Варвара Завадяк, Юлія Стерчо, Олена Прокопець, Юлія Бежинець, Олена Луканьо, Варвара Прокопець, Ілько Лучин, Василь Терпак, Василь Куничка.
Разом з Марковичем працював учитель Іван Сидор. Дітей навчали у двох класах-комплектах.
У січні 1929 року в школу було призначено вчительку Марію Баб'як з с.Лохово. У цьому ж році в село був направлений священик Степан Горзов. Характерним є те, що школа тісно співпрацювала з церквою. Підтвердженням цього є той факт, що щороку в селі проводились урочисті ранки, вечори, присвячені різним політичним подіям, організаторами яких були учителі і священики. Так, 28 жовтня 1929 року відмічалося 10-річчя приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини. Урочистості розпочалися о 8 годині у церкві, де було проведено богослужіння. Присутні вчителі і учні проспівали гімн Чехословаччини та Підкарпатської Русі, далі була організована велика програма художньої самодіяльності. Подібні урочистості проводились щороку до 1939 року.
Велика увага в школі приділялась залученню дітей до художньої самодіяльності. В школі працювали драматичний та хоровий гуртки. Так, учнями школи були поставлені п'єси: "Вуйко з Америки", "Добрі діти", «Німа невіста" та ін.
В 1930 році Марію Баб'як переводять у с.Чопівці, а в Кузьмино направляють управителем школи Івана Сидора та вчительку Шарлоту Залогу.
З 1 вересня 1932 року призначені вчителями Ігнатій Зельманович та Варвара Крушеніцова.
В 1933-1934 навчальному році в селі працювало троє вчителів: Ігнатій Зельманович, Ірина Петенькова і Наталія Деркач, а релігії навчав священик Степан Данилович.
Педагогічний колектив школи налагоджує тісні зв'язки з батьками дітей. Так, у 1933 р. у школі проведено загальносільські батьківські збори, на яких був обраний батьківський комітет. До нього ввійшли: Георгій Стерчо, Іван Феделеш, Георгій Мегела, Георгій Логойда, Іван Логойда, Дмитро Тинта, Іван Мазютинець. В цьому ж році в селі відкрито сільську бібліотеку.
Протягом 1934-1938 років школою керував Ольдріх Ступка. Вчителями були Надія Ступка, Віра Гам та Георгій Мікловцик. У школі навчалось 160-170 учнів.
Після окупації Закарпаття Угорщиною почалося переслідування учительських кадрів.
Уже 24 березня 1939 року були звільнені Ольдріх та Надія Ступки. Управителем школи був призначений Юрій Мікловцик, який керував школою до початку Другої світової війни.
У 1940-1944 роках вчителями працювали Віра Мікловцик та Георгій Куруцик.
Незважаючи на той політичний режим, який панував у краю в період угорської окупації (1933-1944 рр.), велика увага в школах приділялася вихованню молоді, формуванню здорового способу життя. Про це свідчить пам'ятка для учнів як додаток до «Книжечки извьщеній народной школы» (теперішнє свідоцтво про освіту).
У 1952 році в с. Кузьмино початкова школа реорганізована у неповну середню школу, семирічку, яку очолив Петах Василь Іванович. Навчальна база була слабкою, не вистачало сільських приміщень, і рішенням сільської ради школі передається частина кімнат церковної фари.
З вересня 1953 року директором школи був Хаван Георгій, який очолював її протягом двох років.
У 1955 році директором школи призначено Волонтира Іллю Михайловича, який працював до 1959 року, у 1959 році переведений у Іванівську неповну середню школу.
Волонтир Володимир Ілліч, син директора школи, народився 8 липня 1956 р. в с.Кузьмино Мукачівського району. Навчався на диригентському факультеті Київської консерваторії та на композиторському факультеті Львівської консерваторії. З 1983 р. організатор і незмінний керівник Мукачівського хору хлопчиків та юнаків і директор створеної ним однієї з перших в Україні хорової школи. Автор творів для камерного оркестру, фортепіано, хорової та вокальної музики. Член Національної спілки композиторів України, лауреат премії імені Д. Задора, заслужений діяч мистецтв України.
Відкриття семирічної школи мало надзвичайно велике значення. До нього часу учні відвідували школу у с. Кальник, куди потрібно було добиратись пішки по бездоріжжю 4-5 км. Попри те, що навчальна база у школі була слабкою, інтерес до здобуття знань у кузьминців перемагав усе. Батьки і діти з великим інтересом ставились до навчання, був налагоджений тісний зв'язок педколективу і батьків. Хоча педагогічними кадрами школа була забезпечена не повністю, частина з них мала тільки середню освіту, проте вчителі ставилися до своєї роботи з великою відповідальністю, а це: Волощук Маргарета Олександрівна, Волощук Степан Васильович, Волонтир Ілля Михайлович, Цифра Володимир Іванович, Цифра Ганна Михайлівна, Пагиря Марія Матвіївна, Гуч Ірина Михайлівна, Левкулич Василь Михайлович, КіштулинецьПавлина Василівна. Васильєва Віра Петрівна та інші.
 
Дуран Михайло Іванович Дуран Марія Іванівна
Директор школи(1959-2007рр.) Вчителька школи
В 1959 р. директором школи призначено Дурана Михайла Івановича, який був демобілізований із рядів Радянської Армії. В школі почалося реформування освіти, зміцнення навчальної бази школи та підбір педагогічних кадрів. За короткий час було організовано навчальні кабінети з фізики, біології, української мови і літератури. Придбано шкільні меблі, технічні засоби навчання, наочний та дидактичний матеріал. Все це позитивно вплинуло на навчально-виховний процес. Педагогічний колектив школи поповнюється спеціалістами. Зокрема, призначено вчителем математики Стегней Тетяну Михайлівну, вчителем музики Палюх Олександру Юріївну, заступником директора Пагирю Марію Матвіївну. Потяг до освіти у кузьминців був великим, але не всі мали можливість одержати середню освіту. На початку 60-х років у Кузьмині було відкрито середню вечірню школу. Переважна більшість випускників вечірньої школи продовжувала навчання у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. Слід відзначити, що більшість випускників 60-х років одержала вищу або середню спеціальну освіту.
За ініціативи колективу школи у Руській Кучаві, де до цього часу діти навчалися в орендованій єврейській хаті, почалося будівництво школи, яке проводилося народним методом, там було 4 класні приміщення. Вчителював тут Левкулич Василь Михайлович, який мешкав у селі Ірлява Ужгородського району.
Протягом одного навчального року (1959 - 1960) було побудовано приміщення школи, викопано колодязь глибиною 35 м. Навчальний 1960-61 рік було проведено у новій шкільній будові. В будівництві школи виявили велику активність Росола Петро, Ісак Василь, Пайда Юрій, Терпак Антон, Терпак Іван, Ісак Марія, Пайда Єлизавета, Янцо Іван, Янцо Ганна, Молнар Іван та інші. Велику роль в будівництві школи відіграв вчитель Левкулич Василь. Левкулич В.М. продовжував працювати у цій школі до 1963 року. У зв'язку з виробничою необхідністю в 1963 році він був переведений вчителем трудового навчання та географії в Кузьмино, а в Р.Кучаву було направлено вчителькою Кіштулинець Павлину.
Це дало позитивні результати. За школою було закріплено понад 2 га землі. За короткий час посаджено виноградник на площі 0,20 га, реконструйовано старий сад на площі 1 га, організовано дослідницьку роботу, виділено площу під польові культури і овочівництво. Особлива увага приділялась тому, щоб навчити учнів проводити посадку дерев, виноградних та декоративних кущів, щеплення дерев.
У 60-х роках XX століття на базі декількох колгоспів був організований радгосп-завод "Кальницький". Радгосп спеціалізувався на вирощуванні європейських сортів винограду.
Стоять зліва направо: Ганна Стерчо, Ганна Тинта, Марія Луканьо, Стерчо, Люба Кіштулинець, Василь Лугош. Сидять: Люба Прокопець, Ганна Король, Логойда, Магдалина Кіштулинець, .
У центрі: вчителька Т.Стегней. /1967.
Випускники 1979 року
Аналогічні сорти вирощувались і в шкільному винограднику. Шкільна дослідна ділянка стає дослідною лабораторією, де проводяться навчальні і практичні заняття протягом року. Головна традиція школи - це виховання в праці. Вся ця робота дала позитивні результати. Кошти, які одержувала школа за реалізацію продукції, дала можливість закупити для учнів шкільну та спортивну форми, проводити екскурсії по рідному краю, історичних місцях, відвідати музей Тараса Шевченка та його могилу в м.Каневі. Частина коштів, одержаних від реалізації продукції, використовувалась для ремонту та інших заходів.
Школа - не тільки навчальний і виховний центр. Школа на селі - центр всієї громадської і політичної роботи. На плечі педколективу завжди покладалася вся організаторська, політична, культосвітня робота на селі. Для прикладу, до 1965 року з Кальника до Кузьмина була тільки польова дорога. За ініціативи педколективу почалася заготівля і вивезення каміння народним методом.
З 1960 року в селі відчутно поліпшилась громадська робота, виховна робота з людьми, цьому сприяли жіночий вокальний ансамбль, яким керувала вчителька Палюх Олександра Юріївна. Ансамбль виступав на районних, обласних оглядах, а також по обласному радіо і телебаченню. Ансамбль "Доярочка" виступав понад ЗО років. Значно пожвавилась художня самодіяльність у школі під керівництвом вчителів Палюх О. і Дуран М. За рахунок коштів, одержаних за реалізацію продуктів із шкільної ділянки був закуплений одяг для учасників художньої самодіяльності. У селі було створено сільський хор, яким керував Русин Степан.
Між Кузьмином і Р.Кучавою народним методом був побудований амфітеатр зі сценою для виступів і танцмайданчик. Там проводились вечори, танці, виступи художньої самодіяльності. На вечори з'їжджались жителі навколишніх сіл. Крім хору та ансамблю, великою популярністю користувався драматичний гурток, яким керував директор школи Дуран Михайло. Активну участь у гуртку брали вчителі та активісти села, зокрема, Лугош Василь, Стасьо Василь, Стасьо Ганна. Прокопець Ганна, Стерчо Михайло, Кіштулинець Михайло, Куничка Василь, Палюх Олександра та ін. Драмгуртківцями було поставлено п"єси видатних драматургів України, а саме: "Дай серцю волю - заведе в неволю", "'Доки сонце зійде – роса очі виїсть", "Пошились у дурні". ""Мій син". "Назар Стодоля" та ін. Драмгуртківці показували своє мистецтво в навколишніх селах: Пацканьові, Андріївцях, Медведівцях. Кальнику, Іванівцях, Великих Лучках та ін.
Ведучи мову про культурне життя Кузьмина, треба сказати, що роль педагогічного колективу у розвитку культури села була значною. Взаємозв'язок педколективу з громадськістю села благотворно впливав на роботу школи і культуру села. В цей період в Кузьмині побудовано дитячий садок, сільський клуб, проведено водопровід, побудовано Русько-Кучавську початкову школу (1961). У 60-70-х роках XX ст. в Кузьминській школі навчалось 110-120 дітей, тобто колектив невеликий, але вирішувались такі справи, які інколи не під силу великим колективам. Так, за заготівлю брухту школа посіла перше місце в області і була нагороджена призом - одержала машину "Урал-ЗІС-5". Тому недарма мовиться, що школа славна не числом, а славою своїх учнів.
У 1980-90 рр. школу очолювала Дуран Марія Іванівна, у зв'язку з тим, що Дуран Михайло став секретарем парткому радгосп-заводу "Кальницький", але зв'язок із школою не поривав і далі турбувався про зміцнення навчальної бази школи.
Педагогічний колектив школи 2003 рік
Дуран М.І., Дуран М.І.,Свида Л.А., Стерчо Г.Л., Стерчо М.А., Гасинець В.М.
Сидять: Рошко О.І. Довганич Н.М., Федак О.С.
З 1990 року до 2007 року школу знову очолював Дуран Михайло Іванович.
У 2007-2008 школу очолює Довганич Наталія Михайлівна.
З 2008 року школу очолює Пазуханич Андрій Михайлович
Колектив школи 2010 рік. Бумбак Н.В., Югас Т.І., Чуп Л.К., Попович Т. І.,
Пазуханич А.М., Возняк Н.М., Конкус О.І., Когутич Н.М., Гарновді С.Ю.
Останній шкільний випуск 9-го класу. Травень 2012року.
 
На вересень 2012 року в школі залишилося всього 23 учнів. Рішенням сесії Мукачівської районної ради навчання в старших класах призупинено, учнів переведено до інших шкіл. Тихо стало в селі, не лунає дитячий сміх, замовк шкільний дзвоник, який більше ніж століття радісно скликав учнів за парти. Пройде зовсім небагато часу - нікому не потрібне приміщення школи прийде в запустіння, перетворившись на купу сміття. Молодь, яка ще залишилась в селі, в пошуках кращої долі поїде за кордон, або подасться до міста.
Пустіє село, бідніє держава.
Тільки шкільний автобус, підстрибуючи ямами по залишкам колишнього асфальту, везе учнів, щоб здобували якісну освіту. За його вікнами на місці колишніх квітучих садів та виноградників не видно крім чагарників нічого.
А вийде з ладу техніка, що обов'язково станеться, виховання дітей продовжить вулиця.
|
