Господарювання в найдавніші часи 

            Рельєф, природно-кліматичні умови кузьминських земель сприят­ливі для ведення сільськогосподарського виробництва та розвитку тва­ринництва. Для того, щоб освоїти значні площі для розвитку землеробства, нашим предкам доводилось докладати багато зусиль, щоб з лісів, ча­гарників, ярів з допомогою примітивних знарядь праці перетворити їх на продуктивні,площі для землеробства. Кожен господар села намагав­ся продуктивно використати кожний клаптик землі. Всі члени родини в поті чола від зорі до зорі працювали, щоб виростити хліб насущний.

                         В таких хатах проживало населення.  Фото 1960 року.       
           Основними знаряддями праці для обробітку землі були соха та мо­тика. Через недосконалість знарядь праці земля давала мізерні врожаї. На початку XX ст. з розвитком сільськогосподарської науки біль­шість господарів села придбали удосконалені пристрої для обробітку землі: залізні плуги, борони, культиватори по міжрядному обробітку куль­тур, молотарки, віялки по обмолоту і очищенню зерна, обприскувачі ви­ноградників. Внаслідок цього врожайність культур значно зросла.

                                                                                                        
          Вже в 20-30-х роках XX ст. крайовим товариством ''Просвіта" що­року видавався для селян сільськогосподарський календар, в якому пуб­лікувались наукові поради з ведення землеробства та тваринництва, знач­но зросло поголів'я худоби та її продуктивність.
          У господарів села було 70-80 пар тяглової сили: волів та коней, в кожному дворогосподарстві утримувалось 4-5 голів великої рогатої ху­доби, 2-3 свині, стільки ж овець та кіз. Щороку частину тварин госпо­дар продавав, щоб одержати гроші на придбання одягу, взуття для сім'ї та сплату податку.
         Із зернових культур висівали жито, пшеницю, овес, кукурудзу. На площах, які займала кукурудза, висівали ще так звані ущільнюючі культури - квасолю та кормові дині. Із технічних культур сіяли соняшник для олії, обов'язково кожен господар сіяв коноплю, з якої виготовля­лось домоткане полотно. Особлива увага приділялась виноградарству, не було жодного господаря в селі, який би не володів площею виноградника від 200 до 600 кущів, закладених в основному європейськими і гібридними сортами за схемою посадки 1,0 х 1,20 метра для ручного обробітку. Найбільшою (близько 1 га) площею виноградника закладе­ного з сортів леанка, фурмінт, рислінг італійський, бакатар, шасла во­лодів єврей Зельман Ильо.  
         Цикл сільгоспробіт був безперервним. Селяни твердо дотримува­лись правила: "Готуй сани влітку, а віз взимку". У зимову пору в поле вивозили гній, готували насіння та інвентар. До роботи залучались всі члени сім'ї, навіть діти доглядали за худобою. Це допомагало у вихо­ванні та прищеплювало шану до праці.
        У Кузьмині великих землевласників не було. В середньому на одне дворогосподарство припадало від 2-х до 8-ми гектарів сільгоспугідь, це орні землі, сінокіс, пасовища, виноградник, чагарники та інші території, а таких, що володіли до 1-го гектара землі в селі було 5-6 сімей.
       Щоб прикупити землі, кузьминці виїжджали за океан на заробітки. Крім того, добрі господарі ще й орендували землю, що належала Кузьминській греко-католицькій парафії. Господарі разом з сім’ями добре обробляли кожен клаптик землі, жодна борозна не була порожня, а давала хліб чи корм худобі.
       Душа болить, коли глянеш нині на кузьминські необроблені поля, запущені виноградники.