| |
Єврейська община с. Кузьмино |
В 30-40-х роках минулого століття в селі Кузьмино нараховувалось близько 120 домогосподарств. За національним складом русини становили 75%, євреї - 25 %.
16 квітня 1944 року з села угорськими фашистами було депортовано 25 єврейських сімей.
Єврейське населення з русинами греко-католиками жило дружно, не було між ними ні національних, ні релігійних суперечок. Жили вони і трудились чесно.
ЄВРЕЙСЬКІ ПОМЕШКАННЯ В с. КУЗЬМИНО
І. Мошкович Гершко (єврейська школа) XIV. Лейбович Струльо
ІІ. Фелдман Менахен XV. Ровт Дувід
ІІІ. Мошкович Берко XVI. Лейбович Хана
ІV. Діманштайн Лейба XVII. Мошкович Пінчо
V. Марменштайн Лейба XVIII. Візнер Мошко
VІ. Нідерман Зісля XIX. Синагога (Бужня)
VII. Клайн Їдлик ХХ. Мошкович Гершко
VIII. Шварц Юмен ХХІ. Мошкович Ільо
IX. Гершкович Нусен ХХІІ. Зелман Ільо
X. Фелдман Лейба ХХІІІ. Готесман Дувід
XI. Шоломон Абрум ХХІУ. Фелдман Абрум
XII. Фрідман Лайзер ХХУ. Берегі Берко
XIII. Абрагамович Хаєм ХХУІ. Візнер Юмен
Більшість євреїв займалась землеробством і тваринництвом, а окремі дрібним ремеслом, головним чином кравецтвом, столярством, а також торгівлею.
Великих землевласників серед них не було.
Землеробством займались:
Візнер Юмен - утримував найкращих коней в селі, вирощував зернові культури, картоплю.
Фельдман Монахин (прізвисько Дикун) - був добрим господарником, виноградарем.
Берегі Сахин і Берко - були господарями, обробляли виноградники, утримували коней.
Фельдман Абрум - під час виборів до австро-угорського парламенту їздив у Будапешт як представник від села Кузьмино обирати посла до Парламенту, тому мав прізвисько Посол.
Зельман Ильо - володів виноградником, більше гектара. Виробляв спеціальне вино "койшер" для споживання тільки євреями, за ціною вино було у 2-3 рази дорожче, від звичайного, мав свою корчму.
Шоломон Абрум (прізвисько Бунді) - в 30-х роках минулого століття їздив на заробітки в Канаду, там входив до єврейсько-марксистської організації "Бунд". Був грамотний і добрий господар, обробляв землю, утримував гарних коней.
Діманштайн Лейба (прізвисько Каштан), Візнер Мошко (прізвисько Бурихув), Гершкович Арон, Мерменштайн Лийба (прізвисько Штінкер), Мошкович Пінчо - були дрібними землевласниками.
Шварц Юмен (прізвисько Ромплик) - крім землеробства займався перекупкою великої рогатої худоби і на цьому мав добрий ґешефт. Після вдалого ґешефту на могорич казав: "А тепер з тебе, Іванку, ромплик палинки".
Лийбович Їдлик - це були двоє стареньких євреїв, що не мали дітей.
А інші займались такими потрібними для селян справами:
Мошкович Гершко (прізвисько Горбач) - навчав єврейських дітей в школі "хайдер", навчання велось на івриті.
Мошкович Берко - кравець чоловічого одягу.
Готесман Давид (прізвисько Дубкач) - був ковалем, підковував коней, готував весь сільськогосподарський реманент для воза, плуга, борони, виготовляв мотики, рогачки, скоби, замки та інше.
Мошкович Ильо (прізвисько Рак) - на правій щоці мав червону пляму, від чого і одержав прізвисько. Це був швець, шив і ремонтував взуття, до нього приходили селяни з навколишніх сіл. Особливо гарні робив чобітки для молодиць та леґінів. Крім того, утримував "трафіку" (торгівля тютюновими виробами).
Мошкович Гершко - був добрим столяром, робив для селян двері, вікна, столи, дерев'яні відра, драбини та інше.
Ровт Лийба - був шевцем.
Фрідман Хаєм (прізвисько Драбантош) - був м'ясником. Щоп'ятниці на суботу різав для євреїв худобу, передню "кошерну" частину розкуповували єврейські сім'ї, а задню частину туші реалізовував русинам.
Гершкович Нусен - кравець чоловічого одягу.
Нідерман Сура - кравчиня жіночого одягу, шила модне жіноче вбрання на всю околицю.
Фельдман Лийба (прізвисько Горгош) - утримував корчму. Перед релігійними святами: Різдвом, Великоднем, Новим роком (14 січня храмове свято в селі Кузьмино) спеціально ходив по селу, брав у людей замовлення, скільки і якої палинки кому потрібно. Окремі єврейські жінки займались пошивом жіночого одягу та закуповували у селян молоко. Самі видоювали корів, щоб молоко було "кошерне", відправляли в Мукачево до єврейських сімей.
У суботу євреї нічого не робили, навіть вогню не розпалювали, сусідські діти ішли і розпалювали вогонь, за що їм давали колача.
Тарілка з єврейської хати
Єврейська громада в Кузьмині мала молитовний дім, "Бужню", в якій щосуботи та на їхні релігійні свята відправляли свої релігійні обряди.
Великими святами у євреїв були: Пасха, Гамана, Кучки та Судний день. В цей день раз у рік жінкам-єврейкам дозволялось іти помолитися до "Бужні". При Бужні єврейська громада побудувала лазню, в якій кожної п'ятниці милися євреї-чоловіки (жінкам не дозволялося). Вода до лазні була підведена із криниці, а опалювалася лазня дровами.
З приходом у березні 1939 року угорської влади розпочалося переслідування єврейського населення. Якщо раніше єврейські діти у суботу не відвідували школу, то тепер їх примушували і в суботу іти до школи.
В червні 1941 року угорським урядом був виданий закон "Єврейське питання". На вхідних дверях у кожній сім'ї був прикріплений список усіх членів сім'ї та жовтого кольору шестикутна "Давидова зірка". Ніхто з членів родини без відома нотаря та жандармане мав права виїжджати із села. Уже в липні 1943 року під приводом, що сім'я Беречі Сахона походить з Галичини, її було вивезено на територію Галичини, звідки ніхто не повернувся.
Трагічним днем для євреїв с. Кузьмино, як і для всіх євреїв Закарпаття, став Великдень 16 квітня 1944 року. Коли християни виходили з церкви з освяченими пасками, при всіх входах і виходах із села та біля кожної єврейської оселі були поставлені жандарми і гонведи з наказом за дві години бути готовими на від'їзд. З собою взяти їжу на одну добу. Жандармами було наказано бірову (старості) села Мегелі Юркові забезпечити транспорт - 25 возів. Усіх євреїв відвезли в Мукачево в ґето, яке було розміщено на території цегельного заводу.
Єврейські сім'ї зазвичай були багатодітними - в середньому кожна сім'я складалась з 5-7 чоловік. Отже, в той день із села було вивезено близько 130 осіб. Все майно, худоба, інвентар, продукти було реквізовано угорськими властями для війська.
Після закінчення війни в 1945-1946 роках в село повернулись Мошкович Гершко, Фельдман Абрум, Візнер Мошко, Фельдман Йосьо, Мошкович Зісля, Мошкович Геня, Мошкович Берта, Шоломон Гена. На початку 50-х років останні три єврейські сім'ї переїхали до Мукачева.
Нині в с. Кузьмино єврейських сімей немає.
В урочищі "Біля пралі" знаходиться старе недіюче єврейське кладовище. З квітня 1944 року, коли із села були депортовані всі євреї, захоронення на цьому цвинтарі не проводяться. Тут збереглося декілька десятків надмогильників. Часто на цвинтар із-за кордону приїжджають родичі померлих, щоб віддати їм шану. На їхнє прохання і кошти довгий час впорядкуванням цвинтаря займався Плеша Петро.
На даний час кладовище повністю запущене.
| 
