ДВАДЦЯТЬ РОКІВ У СКЛАДІ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ. ЗМІНИ НА КРАЩЕ
Сьогодні, підсумовуючи досягнення років в різних сферах життя і, зокрема Закарпаття в період 1919-1939 національно-політичної свідомості населення, треба сказати, що входження Закарпаття до складу Чехословацької Республіки - це були зміни на краще.
Підтвердженням цього є те, що вірші, за які мадярська влада переслідувала великого будителя закарпатських русинів Олександра Духновича "Подкарпатскії русини, оставте глубокий сон ..." та (Я русин був, єсьм і буду...) стали гімнами Закарпатських русинів нарівні з чеським "Кде дащов муй" і словацьким "Над Татров са бліска" виконувались при відзначенні державних свят.
Ми далекі від ідеалізації Чехословаччини щодо Краю взагалі, але в галузі освіти чеський уряд допомагав розвиткові українського шкільництва на Закарпатті.
Якщо в 1919 році в краї не було жодної української школи, то в наступні 20 років в краї функціонували поряд з українськими школами чеські, мадярські, німецькі, румунські, єврейські і навіть циганська (в Ужгороді).
На окрему увагу заслуговує Державна торговельна академія в Мукачеві з філією з мадярською мовою навчання, дворічні торговельні школи в Ужгороді та Севлюші. Крім того, в Ужгороді та Пряшеві існували греко-католицькі богословські духовні семінарії з п'ятирічним курсом навчання.
В 1920-1930 роках першими студентами із Кузьмина стали: син управителя народної школи Сидора Івана - Євген Сидор (1910 року народження) та син селянина Стерча Юрка - Дмитро Стерчо (1910 року народження). Вони закінчили Мукачівську реальну гімназію. Дмитро Стерчо працював учителем народної школи в селі Бенедиківці та с.Лісарня, Мукачівської округи. Євген Сидор вчителював в м.Мукачево. Крім того, Мукачівську гімназію закінчили сільська дівчина Бежинець Марія та її брат Юрко, які в 30-х роках виїхали до Америки.
Першим студентом Мукачівської торговелької академії із с.Кузь- мино став син селянина Кіштулинець Михайло (1915 року народження). Після закінчення Академії працював диспетчером залізничної станціЇ в с.Королево Севлюської округи. Був учасником боїв проти мадярських окупантів у березні 1939 року.
Випускники і викладачі Ужгородської державної фахової деревообробної школи.
Стоять: (крайній зліва) Андрій Янцо, (крайній справа) Андрій Стерчо. 1934 р.
Треба відмітити, що навчання в народних школах (8 класів) було обов'язковим і безплатним, а у фахових і горожанських школах - майже безплатним. У середніх школах за навчання доводилось платити, оплата порівняно була невисокою. Учні, які добре навчались, а також діти із незаможних сімей, звільнялись від оплати, більше того, одержували стипендії.
Після закінчення навчання в горожанських та фахових школах в 1933-1934 роках вступили до Мукачівської торговелької академії кузьминці: Стерчо Андрій, Стерчо Петро, Янцо Андрій, Гедьо Василь, Тимко Петро.
Боротьба за пробудження національної свідомості нашого краю в 20-30-х роках XX століття проводилась через організовані в той час просвітницькі товариства "Просвіта" та "Общество ім.Духновича". Ініціаторами організації товариства "Просвіта " в селі були вище згадані студенти торговельної академії. Головою товариства був обраний Кішту- линець Михайлб, а секретарем - священик Станканинець Василь. В селі була організована читальня. У Мукачеві для читальні було придбано книги Шевченка, Франка, Лесі Українки, Ґренджі-Донського. Читальня одержувала безплатно журнал "Наш рідний край", газету "Свобода" та інші видання. Щонеділі студенти приходили у село і біля церкви розповідали селянам про події у світі.
За ініціативою вчителя Івана Станканинця було організовано навчання грамоті неписьменних селян. На сільській сцені силами сільської молоді ставились вистави "Наталка Полтавка", "Дай серцю волю - заведе в неволю", "Ой не ходи, Грицю", "Безталанна", "Маруся".
Для селян організувались курси з обробітку землі та підвищення урожайності сільськогосподарських культур. В той час уже вносили мінеральні добрива: суперфосфат, чилійську аміачну селітру, це дало змогу різко підняти урожайність сільськогосподарських культур. Мі-неральні добрива виділялись державою наперед з розрахунком врожаєм восени: за 1 ц добрива восени треба було здати 1 ц зерна. З Верхньоверецької Карпатської дослідної станції селяни закуповували племінних теличок та бичків бурокарпатської високопродуктивної худоби.
Уряд Чехословаччини сприяв розвитку сільського господарства. Агенти від заводів-виробників сільськогосподарського інвентарю ходили по селах з каталогами, пропагували селянам залізні плуги, борони, кінні культиватори, сівалки, грабалки, молотарки. Це все давалось в кредит на 3-5 років під 5% річних.
Будучи членом аграрної партії і головою сільського осередку "Просвіта", цю роботу у селі проводив Кіштулинець Михайло.
Першу молотарку з ручним приводом (поперемінно крутили четверо людей) придбав Логойда Юрко. Очищення зерна уже проводилось віялкою. В 1928 році селяни Тинта Митро, Федака Іван, Берегі Берко, Кіштулинець Михайло взяли в банку кредит під 5% річних і придбали молотарку з бензиновим двигуном. Така молотарка намолочувала зерно трьох сортів. За обмолот бралося 10% від намолоченого.
Чехословацьким урядом для села Кузьмино із державного бюджету виділялись кошти для вимощення кам'яної дороги, а також на будівництво колодязів. Протягом 20-річного перебування Закарпаття в складі ЧСР докорінно змінився вигляд села. Якщо до 1919 року більшість хат та господарських будівель були під солом'яними стріхами, то за наступні 20 років більше половини хат села було новозбудовано під черепицею. На це державою виділялись кредити під мінімальні проценти.
| 
