Священики, які обслуговували Кузьминську греко-католицьку парафію:
1738-1739- Кузьміч Іван
1759-1767- Василевич Іван
1769-1771- Петрушка Теодор
1773-1775- Микитович Петро
... - 1780- Бенца Андрій
... - 1784- Телесніцкий Іван
1784-1785- Ярчич Дмитро
1790-1804- Олчай Василь
1810-1814- Керестеш Петро
1814-1816- Перський Іван
1816-1827- Керестеш Петро
В 30-40-х роках минулого століття в селі Кузьмино нараховувалось близько 120 домогосподарств. За національним складом русини становили 75%, євреї - 25 %.
16 квітня 1944 року з села угорськими фашистами було депортовано 25 єврейських сімей.
Єврейське населення з русинами греко-католиками жило дружно, не було між ними ні національних, ні релігійних суперечок. Жили вони і трудились чесно.
Церква без дзвонів - не церква. Дзвони сповіщають про добрі та інші новини, вони скликають вірників до храму Божого на молитву, супроводжують на вічний відпочинок, відганяють град і бурі, сповіщають про пожежі та інші лиха.
В роки Першої світової війни в 1914-1918 роках австро-угорськими властями з Кузьминської церкви було знято два великі дзвони на воєнні потреби, залишився один дзвін.
Будучи першим куратором Кузьминської парафії, Стерчо Юрко за рахунок церковних коштів та пожертв вірників у 1922 році дав замовлення на виготовлення двох дзвонів у місті Хомутов (Чехословаччина).
У християнській вірі багато релігійних свят, яких християнські сім'ї твердо дотримуються тепер і дотримувались в минулому, за винятком радянського періоду 1944-1990 років. В цей час молодь шкіл, навчальних закладів, вчителі і викладачі, службовці держустанов, сільський актив переслідувались "атеїстами" за відвідування церкви, відзначення релігійних свят. При виявленні такого їх звільняли з роботи або шукали інший привід.
Християнські свята, традиції і обряди допомагають зберегти національну культуру, духовність, є джерелом морального виховання молодої генерації.
Серед річно-календарних свят першим є зустріч Святого вечора та Різдва Христового.
Біля сільської церкви стоять три старі бетонні хрести. Один із них стоїть з давніх-давен, а два інші перевезені з інших місцевостей,
де в роки войовничого атеїзму вони були зруйновані. Внизу біля кладовища стоїть хрест з розп'яттям (1913 рік), який раніше стояв при в'їзді в село Кузьмино.
В 60-ті роки він був розбитий, але люди його зібрали і встановили на новому місці. Другий хрест колись стояв на обійсті старого дяка Кіштулинця Андрія.
У кожному селі є своєрідний обряд проведення весілля. В Кузьмині в цей обряд входять такі події:
- Сватанки і обзори.
- Виголоски.
- Перевезення до молодої пуслань (посаг).
- Запрошення на весілля.
- Гуски.
- Плетення вінків та вбирання молодої.
- Сніданок-гостина у молодої.
- Похід до церкви на присягу. Присяга.
- Весільний похід після присяги до молодої.
- Зустріч молодих.
- Гостина в молодої.
- Дарування молодим.
- Прощання молодої з родиною, відхід до молодого, зустріч молодих.
- Дарування молодої батькам і родичам молодої.
- Танок молодої.
В 1939 р. Закарпаття було окуповане гортіївською Угорщиною. Повіривши радянській пропаганді, десятки тисяч жителів Карпатської України шукали порятунку від мадярського терору в СРСР, але замість сподіваного порятунку на них чекали концтабори і каторжні роботи. Спокусилися на комуністичну пропаганду і жителі села Кузьмино. Першими біженцями із села були три брати Свиди: Андрій, 1913 року народження, Михайло, 1915 року народження, і Василь, 1919 року народження. Переходячи угорсько-радянський кордон, вони взяли з собою собаку, і, коли у районі села Сможе "вдало" перейшли кордон, на ошийник собаки вставили записку, що вони на свободі.
Дитячий садок побудовано в 60-і роки минулого століття за кошти Кальницького радгоспу. Кількість дітей, які відвідували дошкільний заклад, в різний період доходила до 35 осіб. Завідуючі дитсадком: Васільєва Віра, Кіштулинець Наталія.
Працівники: Хаща Ірина, Бабинець Роза, Желізняк Маргарита, Костюк Регіна, Янцо Віра, Бумбак Надія та ін.
У давні часи селяни до послуг лікарів не зверталися, бо їх і не було.
Селяни, в основному, користувались народною медициною, широко використовували лікарські рослини: ромашку, звіробій, материнку, цинторію, м'яту, листя і ягоди малини, шипшину, цвіт липи, бузину, калину, мед і часник. Великою популярністю користувались купелі. Для цього слугували дерев'яні бочки, в яких запарювали різне суцвіття із сіна та трав. Від простуди допомагав настій часнику з медом, який запікали в пляшечках на Святий вечір в керечунови
На території Кузьминського гатару вздовж річки Стара, що протікає від с. Лінці до с. Ірлява, у різний час були побудовані і працювали п'ять водяних млинів.
Перший млин називали Попів, бо власником його був піп. Цей млин був розташований недалеко від с. Лінці і обслуговував мешканців цих сіл. Мельником тут працював Федик Василь з Лінців.
Нижче за течією річки власником другого млина був Моравець Іван. Він проживав там із сім'єю і сам був мельником.
Третій млин належав євр
РЕЛІГІЙНІ СВЯТА ТА ОБРЯДИ В с.КУЗЬМИНО
У давні часи селяни до послуг лікарів не зверталися, 
